ПРИНЦИП СПАДКОЄМНОСТІ В НАВЧАННІ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ ЗА ДОПОМОГОЮ СПЕЦІАЛЬНО ПІДІБРАНИХ ЗАВДАНЬ

Автор(и)

  • Р. Тургунбаев Ташкентский государственный педагогический университет имени Низами, Узбекистан https://orcid.org/0000-0002-2264-6289

DOI:

https://doi.org/10.31110/2413-1571-2021-028-2-013

Ключові слова:

лексикон студента, математичний тезаурус, наступність, безліч дійсних чисел, методика навчання, освітнє середовище

Анотація

Формулювання проблеми. Раціональне застосування принципу наступності в навчанні і достатньою для цього методики викладання у викладача є однією з умов успішного освоєння першокурсниками математичних дисциплін. З точки зору тезаурусного підходу до навчання спадкоємність є ін'єкційна відповідність між лексиконом студента і навчальним тезаурусом дисципліни. Метою даної статті є описати методику використання системи завдань в рамках тезаурусного підходу на основі принципу наступності в навчанні математичного аналізу в педагогічному вузі.
Матеріали та методи. Матеріалами дослідження є педагогічні та методичні джерела літератури, дослідження зарубіжних і вітчизняних педагогів. В ході дослідження були використані методи: спостереження і аналіз для систематизації накопиченої інформації про доцільність використання тезаурусного підходу в забезпеченні наступності в навчанні математичного аналізу, синтез лексикону студента і навчального тезауруса, моделювання системи завдань для встановлення ін'єкційних відображень між лексиконом студента і навчальним тезаурусом, узагальнення власного педагогічного досвіду.
Результати. Визначено методи і засоби забезпечують наступності у навчанні математичного аналізу на основі тезаурусного підходу. На прикладі теми «Безліч дійсних чисел» побудовані системи спеціально підібраних завдань.
Висновки. Рішення студентом спеціально підібраних завдань сприяє розумінню студентом базових понять математичного аналізу і розширення його лексикону, освоєння професійного математичного тезауруса. Запропонована система завдань не претендує на повноту, вона має властивості гнучкості, доповнення, модифікації в залежності від навчальних завдань і конкретної академічної групи. Перспективи подальших досліджень вбачаються у вивченні питання ефективного використання тезаурусного підходу в процесі навчання математичних дисциплін.

Посилання

Гинецинский В.И. Основы теоретической педагогики. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1992. 152 с.

Жаров В.К., Таратухина Ю.В. Феноменология крос-культурного образования. М.: «Янус-К». 2016. 134 с.

Жаров В.К., Тургунбаев Р.М. Проблема преемственности в методике преподавания математики и её интерпретации в современных образовательных школах. Вестник РГГУ. Серия Информатика. Информационная безопасность. Математика. 2019. №2. С. 52-74.

Информационно-педагогическая среда современного вуза. Коллективная монография. Под. Ред. Проф. Жарова В.К. М.: «Янус-К», 2011. 268 с.

Кожокарь О.П. Учебный тезаурус как средство развития понятийного мышления в процессе подготовки будущих учителей. Вестник Сургутского педагогического университета. 2012. №2. С. 115-119.

Сманцер А. П. Теория и практика реализации преемственности в обучении школьников и студентов. Минск : БГУ, 2013. 271 с.

Тургунбаев Р.М. Методика формирования тезауруса по дисциплине Математический анализ и её значение. Научный вестник ТГПУ. 2019. №2(19). С. 24-27.

Тургунбаев Р.М. Использование метода тезаурусов в обучении студентов математическому анализу. Научный вестник НамГУ. 2020. №7. С. 472-478.

Опубліковано

27.04.2021

Як цитувати

Тургунбаев, Р. (2021). ПРИНЦИП СПАДКОЄМНОСТІ В НАВЧАННІ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ ЗА ДОПОМОГОЮ СПЕЦІАЛЬНО ПІДІБРАНИХ ЗАВДАНЬ. Фізико-математична освіта, 28(2), 77–82. https://doi.org/10.31110/2413-1571-2021-028-2-013